Календарь игр
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Геймеров: 0
Нас посетили:
|
|
War Leaders: Clash of Nations
|
Дата публикації: 24.12.2024
|
|
Категорія: Обзор
|
Розробник: Enigma Software Productions
Видавець: Dreamcatcher Interactive
Дата виходу: 24 січня 2009
Жанр: Стратегія у реальному часі
Війна… Війна ніколи не змінюється. Як тільки перша людина взяла до рук
палицю, і вдарила нею сусіда за шматок м’яса мамонта. Людина воювала
завжди й де завгодно. І еволюціонувала. Мабуть, у більшій мірі завдяки
війнам – бронза приходила на зміну камінню, потім з’явилося залізо,
сталь, сплави. Легіони Цезаря змінили лицарі середньовіччя, потім
винайшли порох та вогнепальну зброю. Чим могутнішою ставала зброя, тим
більше людей гинуло у війнах, проте це нікого не зупиняло. Так людство
вступило в 19 сторіччя – з’явилися танки, літаки, почалося
переосмислення тактики бойових дій. Перша світова війна вже трішки
стерлася з наших спогадів, проте всі ми дуже добре пам’ятаємо іншу, яка
була після неї. Бо завдяки їй світ отримав, нарешті, ту зброю, яка
могла б швидко стерти людство з поверхні планети – атомну бомбу…
Гадаю мало хто ніколи не бачив, не грав, а бо хоча б
не чув про серію Total War. Завдяки їй тактики й стратеги комп’ютерної
мишки змогли відкинути лінійну послідовність місій, й насолодитися
можливістю завойовувати хоча і не увесь світ, проте на свій погляд
планувати якого з ворогів треба зараз знищити, з ким потоваришувати.
Перша з ігор серії з’явилася в 2000 році. З того часу іншим розробникам
тактичних стратегій здається дуже погано спалося. Проте, як не дивно,
на першість Creative Assembly ніхто не зазіхався. До нещодавна. War
Leaders: Clash of Nations від Enigma Software пропонує нам можливість
переглянути наслідки Другої світової війни. Завершити «бліцкриг»
гітлерівській Германії, стати Сталіним і розчавити не тільки німців, а
й піти далі – на Лондон, Париж… Навіть до Вашингтона і США навідатися.
Один світ, сім націй, рев літаків, свист падаючих бомб, гуркіт моторів
танків… Усе це перед вами.
Отже як я вже казав – із середньовіччя нас перенесуть у не стільки
віддалене минуле. А якщо бути ще точнішим – 1 вересня 1939 року, день
коли Германія напала на Польщу. На вибір маємо сім націй – Германія,
США, Великобританія, Італія, Франція, Японія та СРСР. Кожна зі сторін
має свої сильні та слабі сторони – Германія змушена вести війну на два
фронти, СРСР дуже розтягнена географічно й має не великий
індустріальний потенціал, Японія як і США спочатку потребує захоплення
плацдармів й основні дії розгортаються на морі, Великобританія має
багато колоній у світі, проте вони слабо захищені й швидко потрапляють
до рук ворогів, на Францію спрямований суспільний удар Італії та
Германії. Також вирізняються війська сторін конфлікту – де хто має
перевагу танків, інші – кращі літаки та військовий флот, а комусь треба
покладатися на піхоту та артилерію. Та й сама кампанія має різні рівні
достовірності – історична послідовність, коли треба перемогти
протидіючі вашому альянсу країни, зменшена історична послідовність –
коли альянси сформовані, проте ви можете не обмежуватися перемогою над
діючими ворогами й піти далі, та вільні дії – дружіть та воюйте з ким
забажаєте.
Тактична карта побудована у вигляді всієї земної кулі, і це на відміну
від майже завжди стандартних дій у центральній Європі. Хочете захопити
Африку – будь ласка, Китай та Індію – нема питань, Австралію зробити
плацдармом – та скільки завгодно. Проте якщо Європа розбита на
невеличкі провінції, то інші країни і континенти мають більш великі
відрізки. Кожна провінція може мати, або ж не мати, ресурсів. Їх десь з
десяток – і кожен потрібен як повітря. Якщо cпочатку можна обмежитися
декількома основними, необхідними для побудування базових військ, то
потім ваша «військова машина» буде вимагати все більшої й
різноманітнішої кількості ресурсів – від алмазів і золота до уранових
руд. Проте, так би мовити, ультимативних ресурсів, є лише двоє – нафта
та гроші. Нафта потрібна для пересування ваших військ, ну, а гроші –
для будівництва ще й укріплень, заводів, портів, аеродромів.
Пересування, а також об’єднання юнітів у армії, запозичене у тієї
ж серії Total War. Готові війська ми об‘єднуємо як колоду гральних карт
– і отримуємо дієздатну, або не зовсім, армію. Як шахи вводимо до
провінцій армії, винятком є лише літаки. Після успішної місії
бомбардування провінції вони повертаються на свій аеродром, та не
можуть знаходитися там де немає цих аеродромів. Також у них діє
обмеження дальності польоту. Якщо я вже заговорив про шахи, то не можу
не звернути вашу увагу на персону лідера нації та генералів. Проводячи
паралелі – лідер – це король, не стане його й ви програєте. А генералам
можна відвести ту ж роль офіцерів – самі вони мало чого значать, проте
якщо розігрувати у зв’язці з іншими військами – ви отримаєте значну
перевагу на полі бою. Ще слід згадати про шпигунів – за ними як завжди
розвідка армій супротивника, дестабілізація провінцій, саботаж
виробництва…
Проте повернемося на декілька хвилин знову до тактичної карти, а саме
до внутрішньої та зовнішньої політики, й науки. Якщо зовнішня політика,
вона ж дипломатія, є досить простою – відзначає відносини між вами та
іншими націями, можливості підкупу задля покращення стосунків, чи
навпаки прохання про допомогу, то внутрішня політика дає вам розуміння
справ на вашій території. Завойовані провінції не будуть чекати вас з
розпростертими обіймами. Бунти, непокора, партизани, спад виробництва
отруюватимуть вам життя. А якщо затягнете із вводом військ, для
контролювання території – перейдуть на сторону ворога. Наука допоможе
вам дослідити більш потужні військові частини, як, наприклад,
снайперів, артилерію, і, нарешті, атомну зброю, прискорення
виробництва, та більш дієвих шпигунів. Основними напрямками будівництва
в провінціях є, звісно, ж заводи (аеродроми, порти, тощо), проте не
забули й оборонні споруди – наприклад, берегові батареї супроти дії
кораблів ворога.
Ну що ж – час переходити до дій, до стратегічної складової, до
бойової частини. Насамперед зазначу, що зі слів розробників у грі десь
біля 300 видів військової техніки, проте цю цифру слід зменшити десь у
два рази, та ще й поділити на сім (кількість) сторін. Так, залишається
ще дуже велика цифра, проте використовувати ви будете все одно невелику
частину основного спрямування. Отже, у розпорядженні ми маємо піхоту
(снайпери, спецвійська, інженерні частини, тощо), артилерію
(протитанкову, зенітки, великі гаубиці), танки (сюди включити можна
також й самохідки, броньовані автомобілі), літаки, кораблі (також
субмарини), ракети/бомби (таке навіть є) й транспорт (як наземний так і
морський). Чому я виділив транспорт у окрему категорію? Бо з тактичної
точки зору може здатися, що потрібен лише морський, для перевезення
військ. Проте не все так просто – справа в тому що стратегічні карти,
де проходять бої, досить великі й пересуватися по ним піхоті, а тим
більш артилерії, справа довга і нудна, а великі гаубиці можуть бути
лише причеплені до транспорту і перевезені на нові позиції. Хоча
невелику артилерію, як, наприклад, протитанкову, бійці пересувають самі.
Бувалого стратега нічим особливим не вразиш, проте як на мене, хлопці з
Enigma вклали декілька цікавих ідей у гру. Наприклад, якщо поряд з
провінцією у морі є кораблі – вони приймуть участь у бойових діях на
землі. Ви зможете вести вогонь з їхніх гармат по позиціях супротивника,
чи захищатися від напливу ворогів. Хоча постріли й дуже потужні, проте
не досить точні. Але все змінюється, якщо до складу вашої армії входять
літаки. Декілька килимових бомбувань зрівняють із землею місто, а
тактичні удари авіації просто незамінні для знищення гармат
супротивника. На стратегічній карті також досить часто розкидані
укріплення (доти) й невеличкі міста – вони допоможуть в обороні проти
переважаючих сил якщо зайняти їх піхотою. Гармати та танки можуть
обкопуватися мішками з піском, що також збільшує захищеність техніки.
Трохи пригнічує, що інженерні частини не можуть рити окопів, чи ставити
протитанкові їжаки, але не намагайтеся розчавити піхоту танками –
нічого не вийде, ваші танки лишень закидають гранатами. Усі юніти
отримують досвід за проведені бої та знищених супротивників, й
підіймаються у рангах. Отже, у ваших силах виплекати елітну групу
армій.
А тепер хотілося б приділити час мінусам гри. По-перше, це слабкий
AI. Він завжди був недоліком подібних ігор. Дещо дороблений у War
Leaders на тактичному рівні глобальної карти (досить агресивний і вміє
використовувати різні поєднання військ), на стратегічному рівні він
зостається на рівні сором’язливої дівчинки, навіть не намагаючись
спробувати викурити вас із позицій, наприклад, лише артобстрілом,
тримаючи танки і піхоту у резерві. Отримавши початкову диспозицію при
вашій атаці він не спробує зайняти більш захищену точку. Радує лише те,
що при переважаючих силах, деколи пробував посунути в атаку на мої
гармати, проте отримавши відсіч, вкопався у землю і не ворушився
більше. Але вміє таки використовувати авіаційні напади і вогонь гармат
кораблів.
Ідемо далі – графіка та звук. Звук відключайте одразу – такого
мерзенного озвучування юнітів я ніде не зустрічав. За голоси піхоти
дуже кортіло відправити їх під ворожі кулі, щоб скоріше позбавитися від
цього скреготу. Графіка особливих нарікань не викликає, війська досить
непогано і різноманітно оброблені. А от земля, на якій проводяться бої…
Розмалюйте шматок картону іржаво-зеленими відтінками і ви отримали поле
бою у War Leaders. Не врятували справу навіть куці жмутки травиці і
кволі дерева. Лишається тільки зосередитися на подіях, що розгортаються
на полі, усе ж таки вони тут більш важливі.
Отже, підводячи рису – гра все ж таки вдалася. Не дивлячись на вище
означені огріхи, вражає розмах подій, свобода дії, та й давно вже не
бавилися тактики подібними іграми. Та й «сеттінг», який ще не
набриднув. Ви як знаєте, а мені ще половину Європи треба покорити, так
що піду я мабуть.
|
| |
|
|
|
|
