Календарь игр
Онлайн всего: 4 Гостей: 4 Геймеров: 0
Нас посетили:
|
|
Warhammer 40.000: Dawn of War 2
|
Дата публикації: 24.12.2024
|
|
Категорія: Обзор
|
Розробник: Relic Entertainment
Видавець: THQ
Дата виходу: 26 лютого 2009
Жанр: Стратегія реального часу
Все почалося у Темне Століття Технології… Людство, у своєму пошуку
знань, вийшло на простори Всесвіту, відкриваючи все нові і нові
планети, несучи гуманізм і просвітлення. Проте сталося не як гадалося…
Криваві орди Орків, містична і незрозуміла раса Елдарів та багато інших
рас намагалися знищити, вирвати з корінням людство. Доки на Золотий
Трон не сів Імператор. Правлячи залізною рукою, за допомогою очищаючого
вогню, сили та вірних йому КосмоПіхотинців він навів лад у Імперії
людства, відправивши на багаття єретиків, відьом та мутантів. Після
цього настав час помститися ворогам Імперії.
У віддалених світах волю Імператора виконують Космічні Піхотинці –
безстрашні, генетично модифіковані і фанатично віддані солдати. Вони
ведуть свою історію від самого Імператора, на основі його клітин були
створені перші з КосмоПіхотинців.
Зараз 41 тисячоліття, час нескінченних війн, час жорстокості, час
боротьби. Забудьте про людяність, технології, прогрес. Перед Імперією
стоїть лише одне завдання – вижити!
Засновником сеттінгу є відома на Заході фірма Games Workshop – саме
вони створили всесвіт в якому відбуваються події серії ігор Warhammer
та Warhammer 40k. Перевести в електронний формат настільну гру
наважилися гуру з THQ, відому своїми стратегіями. Вражені успіхом
першої частини Warhammer 40k та трьох її аддонів, вони приступили до
створення другої частини, завіряючи фанів, що з розряду «побудуй армії
побільше та задави всіх» перенесуть нас у більш тактичну стратегію, де
кожен юніт буде на вагу золота. Що ж, давайте подивимося чи вдалося їм
це.
Події гри відбуваються у секторі Аурелія (Aurelia), на кордоні
територій зайнятих Імперією. До нього входять три планети, на яких вам
і треба буде воювати: Калдеріс (Calderis), Тайфун Примаріс (Typhon
Primaris) та Меридіан (Meridian). Калдеріс – планета-пустеля, дім
піхотинців підрозділу Кривавих Воронів (Blood Ravens), саме тут вони
набирають новобранців та тренуються. Тайфун – весь вкритий джунглями,
старовинними руїнами. На Меридіані зосереджена найбільша кількість
громадян Імперії, тут розташовані виробничі потужності сектору та усі
правлячи органи.
Ви – нещодавно зведений до рангу Командира піхотинець Кривавих Воронів.
Під вашим командуванням – декілька загонів різної спеціалізації та
транспорт Армагедон (Armageddon). Ваше завдання – захистити Калдеріс і
вибити Орків з вашої рідної планети.
Сеттінг Warhammer 40К завжди вирізнявся великою кількістю різноманітних
рас. Некрони, Орки, Тау, Ельдари… У Warhammer 40K II кількість рас
зведена до чотирьох і якщо Орки, Ельдари та Імперці нам відомі по іншим
частинам гри, то з Тиранідами (Tyranids) ми ще не мали справи. Хоча ні,
збрехав – якщо ви бачили зергів зі Старкрафту, то ви бачили й
Тиранідів. І хоча за виглядом, поведінкою, способами атак вони схожі –
маю зауважити, що творіння Games Workshop з’явилося раніше ніж відомий
Старкрафт. Отже це швидше зерги були здерті з Тиранідів.
Поведінка Тиранідів досить проста – зжерти усе що перед ними
трапляється. Вони давлять масою, переважно йдучи у рукопашний бій. Орки
як були, так і зосталися на позиціях варварів – також пересуваються
великими ордами, поступаючись лише Тиранідам, грабують все що можна
пограбувати і віддають перевагу грубій силі. Ельдари навпаки –
вимираюча раса, вони готові принести у жертву тисячі імперців, лише б
врятувати сотню своїх людей. Володіючи потужними псионічними силами та
далекобійною зброєю, на мій погляд є найнебезпечнішою з рас. Імперці
так і залишилися міцними середнячками - трохи слабкіші за орків, з
меншим радіусом ураження зброєю. Та з грізним іменем Імператора на
вустах.
Тактична і стратегічна частини трохи нагадують вже відомі нам з першої
частини гри – тактична карта з відображенням секторів, для переходу у
стратегічний режим, треба обрати потрібний сектор. Сектори розкидані по
трьох планетах системи. На цьому схожість і закінчується. Справа у
тому, що у вас лише є військовий транспорт Армагедон, який не
пристосований до створення масштабних баз, і вам доведеться
розраховувати лише на самого себе і шість загонів вірних
КосмоПіхотинців. Точніше п’ять загонів і одного Дредноута. А так як
протистояти вам буде більша кількість ворогів, то розробники вирішили
додати рольову складову до стратегії. Загони отримують досвід –
знищуючи ворогів та після успішно виконаної місії. Після отримання
нового рівня (максимальна кількість рівнів загону – 20) ви отримуєте 2
очки атрибутів, які можете розподілити між 4 параметрами: здоров’я,
ближній бій, дальній бій та енергія. Збільшуючи параметри ви отримуєте
пасивні чи активні бонуси, такі як, наприклад, можливість носити броню
«Термінатор» чи тимчасово покращувати швидкість вогню. Проте навіть цим
не обмежується – під час місій та в нагороду за їх виконання ви будете
отримувати частини екіпіровки, які можете розподілити проміж своїх
загонів. Але… Бонуси від них можуть отримувати лише командуючі
загонами. До речі – обіцяної цінності кожного бійця ми так і не
дочекалися. Справа в тому, що командуючі майже безсмертні – їх не
можливо вбити, лише оглушити на деякій час. А простих бійців завжди
можна поповнити у точках респауну, розкиданих по стратегічній карті.
Ось така тактика…
І як що ми вже заговорили про тактику… На мій погляд вона мізерна –
найбільше на що можна розраховувати – сховатися за укриттям, яке
витримує усього з десяток секунд. Більших можливостей надає
екіпірування бійців: прокрастися тишком кудись – беріть скаутів і
віддавайте їм снайперку, розчавити велику орду орків – загін важкої
зброї і кулемет або плазмову пушку їм у зуби, на швидкий прорив з
розкиданням усіх в боки – загін ближнього бою з стрибковими двигунами.
Екіпіровки дуже багато, на будь-який смак і ось тут якраз залежить від
вас обрана тактика проходження місії. І вже під кінець кампанії ви
отримуєте у своє розпорядження величезну машину смерті – імперський
Дредноут. Також зазначу, що на тактичній карті по провінціях розкидано
глобальні бонуси – споруди, які збільшують кількість отриманої за місію
експи, надають інформацію про склад сил противника перед завданням та
захищають від навали Тиранідів. Проте у ході місії ви можете захопити
лише одну споруду, яка знаходиться на стратегічній карті. Якщо там є
декілька споруд – треба буде повернутися ще раз до цієї провінції.
Завдання не виблискують різноманітністю – вбити боса провінції,
захистити захоплений вами сектор та сюжетні місії, які спокійно можна
віднести до першого виду (знищення). І пам’ятайте, що час не стоїть на
місці – за один день можна виконати лише одну якусь місію, але якщо ви
не допустите оглушення жодного з командирів, знищите усе живе на карті
та швидко виконаєте завдання, вам дозволять виконати ще одну-дві місії
у цей же день. Отже прийдеться обирати – чим ви можете пожертвувати, і
що для вас головніше.
Усе частіше і частіше зараз у стратегіях використовують фізичні моделі.
А як же – щоб гарно розвалився будинок від вибуху, шматками розліталися
вороги, необачно наступивши на міну. Warhammer 40k II виводить на новий
рівень кількість вибухів, крові, та розтерзаних тіл. Інколи хочеться
виконувати місії не заради винагороди, а тільки щоб ще раз відкрити
ураганний вогонь, дивлячись як ворог падає, як кулі розносять на шматки
невстигаючого вкритися бійця. А вибухи… Кинута у середину натовпу
граната розкидає у сторони опонентів, та й фінальні добивання у
ближньому двобої вийшли на славу. Воронки, зоставлені після вибуху
ракети чи гранати, можуть послугувати прикриттям як вам, так і вашим
супротивникам. Гра вийшла досить жорсткою, але дуже красивою.
А тепер про сумне. AI знову ж таки нижчий за плінтус, і якщо в основній
кампанії це можна вибачити, то в мультиплеєрі взагалі темрява. У
мультиплеєрі теж позитиву небагато – два режими гри, Знищення та
Перемога за очками, і аж (!) п’ять різних карт. Розгулятися ніде.
Залишається сподіватися, що ентузіасти досить швидко візьмуться за
інструменти і побудують нові карти для гри по сітці. Музичне оформлення
досить тихе, майже непомітне, отже сміливо можна його відключити.
Сумуючи усе вище сказане, можна винести вердикт, що гра зберегла
закладенні в неї ще у перший частині ідеї, та отримала гарну реалізацію
нових. Можу поручитися, що нас у найближчому майбутньому чекають нові
аддони, які розширять кількість рас, карт, екіпірування, можливостей,
та інших фічей.
|
| |
|
|
|
|
